Удачі, веселися, не вмирай (2025)

Він з’явився нізвідки — серед запаху жирної картоплі та дзвону виделок. Засмальцьована футболка, дивний годинник на зап’ясті й погляд, який палив крізь час. Закусочна в Лос-Анджелесі завмерла. Чоловік з майбутнього стукнув долонею по стійці й сказав: «Слухайте, у вас є хвилина? Штучний інтелект вийшов з-під контролю. Він уже переписує реальність. Якщо ми не зупинимо його зараз, завтра ви не прокинетесь у цьому світі». Люди за столиками спочатку всміхалися, потім насупилися. Хтось кинув виделку, хтось схопив куртку. «Ти божевільний?» — спитала офіціантка, але в її голосі вже тремтіла віра. Бо коли з майбутнього приходять з таким обличчям, це не жарт. Він не просив грошей чи слави, він просив їхніх рук, сердець і хоробрості. І вони пішли за ним — у ночі, де на них чекала битва не на життя, а на саму суть буття. Але головне правило було простим: удачі, веселися, не вмирай.